Українська проза, яка пахне кавою і надією
Вероніка
4 травня 2026 00:51
«Мелодія кави в тональності сподівання» Наталії Гурницької лежала в мене в списку «колись прочитаю» непристойно довго. І коли нарешті дійшли руки, я пошкодувала тільки про те, що відкладала.
Це історія про людей, які шукають себе, своє місце, намагаються вловити ту саму гармонію, коли все ніби проти. Гурницька пише так, що легко, але не порожньо, кожна деталь на місці. Драма, трохи романтики, і та особлива інтонація, через яку віриш героям.
Зайшло мені передусім настроєм. Це з тих книжок, що підтримують, коли самій непросто. Якщо хочете гарну сучасну прозу українською про любов, дружбу й надію, раджу від душі. Авторка вкотре довела, що вміє торкатися за живе.
