Елентронні книжки

Це не та книжка, яку проковтуєш за вечір. «Нічийна троянда» Пауля Целана — збірка, над якою сидиш, перечитуєш рядок, мовчиш. Целан пише про біль, пам'ять, пошук себе після всього, що сталося в Європі ХХ століття. Метафори щільні, місцями важко, не приховуватиму. Але коли раптом сенс відкривається, мурашки. Кому раджу: тим, хто любить серйозну поезію і не боїться, що буде непросто. Якщо вивчаєте європейську літературу чи тему Голокосту, ця...Докладніше...

«Кожна сторінка наповнена напругою» — це не я придумала, це я реально так відчувала, поки гортала «Таємниці Дикого лісу» Тонке Драгт. Чесно кажучи, бралася за продовження «Листоноші короля» з осторогою: другі частини часто розчаровують. А тут ні. Юний лицар Тіурі знову вирушає в подорож, тепер через той самий дикий ліс, і друзі поруч, і випробування на кожному кроці. Фентезі для підлітків, але я доросла тітка, і мене затягнуло. Магія, лицарі,...Докладніше...

Дивно це визнавати, але «Готель» Артура Гейлі, написаний ще у 1965-му, зачепив мене більше, ніж купа сучасних романів. Дія в Новому Орлеані, у великому готелі, і це зовсім не про мандрівників. Це про людей, які там працюють: їхні мрії, амбіції, гризню за виживання в жорсткій конкуренції. Гейлі вплітає особисті драми в серйозні теми, расова дискримінація, корупція, гроші, і робить це так, що читаєш на одному диханні. Деталізація шалена,...Докладніше...

«Трени й інші вірші» Яна Кохановського це не та поезія, яку гортаєш між справами. Її читаєш повільно, бо вона про найстрашніше. Поляк епохи Відродження, Кохановський написав ці дев'ятнадцять тренів після смерті своєї маленької доньки Уршулі. І це настільки чисте, оголене горе, що ти стаєш співучасником його болю, хочеш ти того чи ні. Втрата, любов, надія, відчай, усе тут справжнє, без прикрас. Решта віршів збірки теж сильні, з різними темами,...Докладніше...

Якщо ви, як і я, знали Лесю Українку лише за «Лісовою піснею» зі школи, ця збірка «Поеми, драми, ліричні твори» вас приємно здивує. Тут зібрано різні жанри, і саме в цьому кайф. Поеми вражають емоційною силою і філософською глибиною, драми тримають психологічною точністю, а лірика ніжна аж до мурашок. І весь час вона переплітає особисте з вічним: свобода, любов, боротьба за справедливість. Кінець дев'ятнадцятого, початок двадцятого століття,...Докладніше...

Для мене «Туманне місто» Карлоса Руїса Сафона була болючою книгою. Бо це збірка оповідань, яку видали вже після його смерті. Таке собі прощання автора з нами, читачами. Хто знає його «Цвинтар забутих книжок», той впізнає цю Барселону одразу: туманну, містичну, трохи моторошну. Сафон змішує магічний реалізм із дуже людськими переживаннями, і кожне оповідання тут окреме, але всі вони про одне. Про пам'ять, про пошук себе, про силу літератури....Докладніше...

«Ідеальне Різдво для собаки» Брюса Кемерона я брала як подарунок мамі на Новий рік, а в підсумку ми її читали по черзі і обидві хлюпали носом. Історія про сім'ю, у якої перед Різдвом усе йде не так, і про собаку, яка несподівано стає тим, хто зшиває всіх назад докупи. Кемерон уміє так змішати гумор і сльозу, що ти то смієшся, то лізеш за серветкою. Книжка легка, але не пуста, як буває з різдвяними історіями. Якщо любите тварин і вірите, що...Докладніше...

Ну от і все. «Школа Добра і Зла. Єдиний Істинний король» Зомана Чейнані це шоста, остання книга, і я її довго не наважувалась відкрити. Бо коли любиш серію, прощатися важко. Тут Софі й Агата нарешті доходять до розв'язки, і Чейнані не пожалів емоцій. Усе закручено навколо дружби, кохання, зради, і тієї тонкої межі, де добро й зло вже не такі очевидні. Місцями динамічно, місцями він зупиняється і дає тобі поплакати разом з героями. Якщо ви...Докладніше...

У школі я фізику тихо ненавидів. А потім випадково взяв «Захопливу фізику. Книга 1» Якова Перельмана, і знаєте що, дійшло. Те, що вчителька не могла пояснити три уроки, тут лягає з одного прикладу. Перельман був геніальним популяризатором науки. Він бере складне явище й показує його через щось побутове, знайоме, і складна концепція раптом стає очевидною. Мова проста, приклади наочні, ніякої зверхності. Книга стара, перевидавалася сто разів,...Докладніше...

До речі, цю казку Кіплінга варто перечитати дорослим, не лише дітям. «The Cat that Walked by Himself» зі збірки Just So Stories, написана аж у 1902-му, а звучить актуально. Коротко: усі тварини потроху приручаються до людини, а кіт залишається сам по собі. Гуляє де хоче, нікому не належить. Реда Кіплінг подає це з таким гумором і мудрістю одночасно, що дитина читає як казку, а дорослий впізнає в коті себе. Підходить діткам від шести років,...Докладніше...

Не повірите, але про Пинтю я вперше дізнався вже дорослим, з цієї книжки. «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» Олександра Гавроша це наш карпатський опришок, легенда про свободу й справедливість, а в школі чомусь про таке ні слова. Гаврош зробив круту річ: переплів історичні факти з народними переказами так, що не відрізниш, де правда, а де легенда, і це працює. Атмосфера Карпат передана так, що відчуваєш ту вологу хвою і камінь під...Докладніше...

Скажу так: якщо дитина вже проковтнула все про чарівників і шукає, де знайти таку ж відданість сюжету, але про тварин, то «Коти-вояки. Спецвидання» Ерін Гантер закриває це питання повністю. У нас вдома саме так і сталося. Купувала синові (йому 11), і чесно, не дуже вірила, що зайде. Думала, ну коти й коти. А він за тиждень прочитав і почав питати, де решта серії. Виявляється, Warriors cats це ціла всесвіт зі своїми кланами, законами, війнами...Докладніше...

«Вечірні крамниці вулиці Волоської» Галини Ткачук я читала під чай пізно ввечері, і це, мабуть, найправильніша атмосфера для цієї повісті-казки. Бо вона сама про вечірнє місто, де реальність тихенько переплітається з магією. Уявіть Київ, вулицю Волоську, і кожна крамниця на ній зі своєю історією та секретом. Звичайні речі тут набувають чарівного значення, а за легким сюжетом ховаються теми дружби, пошуку себе й уміння радіти дрібницям. Ткачук...Докладніше...

До серії про Патріка Мелроуза я підступався довго, чесно. Знав, що теми там важкі, що це не про розважитись на вечір, і все відкладав. І дарма відкладав, як виявилось. «Патрік Мелроуз. Трохи надії» Едварда Сент-Обіна це вже третя частина пенталогії, і саме в ній, як на мене, нарешті з'являється те, чого так бракувало в перших двох книгах. Дихання. Просвіт. Сама назва натякає, і вона не обманює. Сент-Обін пише з фірмовою холодною іронією й...Докладніше...

Назва «Ґанбаре! Майстерклас із вмирання» Катажини Боні (оригінал «Ganbare. Warsztaty umierania») звучить так, що хтось злякається й пройде повз. І дарма. Боні репортерка, і вона їде в Японію, щоб зрозуміти, як ця культура справляється з втратами, з землетрусами, цунамі, зі смертю взагалі. Слово «ганбаре» означає «старайся, не здавайся», і навколо нього будується вся книга. Особисті історії людей переплітаються з культурними спостереженнями, і...Докладніше...

«За сестрою» Андрія Чайковського я перечитала вже дорослою, а вперше зустріла ще в школі. І знаєте, тримає так само. Молодий козак Павлусь вирушає рятувати сестру, яку викрали татари. І це не просто погоня, це дорослішання хлопця через небезпеки, страх і відвагу. Чайковський так живо описує побут козаків, звичаї, дух тієї епохи, що ти ніби сам у степу. Що мені дорого: книга про родину, про те, що за своїх треба боротися. Просто, але...Докладніше...

«Різдво з червоним кардиналом» Фенні Флеґґ (оригінал «A Redbird Christmas») я читала під ковдрою, і це було саме те. Маленьке містечко на півдні США, самотній чоловік Освальд, якому лікарі майже не лишили надії, і несподівана дружба, що змінює все. Плюс червоний кардинал, який стає душею всієї історії. Флеґґ пише з таким теплом і гумором, що ти ніби сам там, серед цих диваків-сусідів. Нічого надскладного тут немає, але іноді саме такого й...Докладніше...

Тереса Мендоса починає як ніхто з мексиканських низів, а закінчує на вершині наркобізнесу. І весь цей шлях ти проходиш разом з нею в романі «Королева Півдня» Артуро Переса-Реверте (оригінал «La Reina del Sur»). Що мене тримало біля книги: це не глянцева історія про «сильну незалежну». Тут реально страшно, тут зрада на кожному кроці, тут довіра рідкісна валюта. Перес-Реверте вміє писати так, що ти переживаєш кожне рішення героїні, навіть коли...Докладніше...

Уявіть: мати помирає й залишає дітям дивний заповіт. Знайдіть батька і брата, про яких ви ніколи не чули. Саме з цього починаються «Пожежі» Важді Муавада (оригінал «Incendies»). Двоє дорослих дітей їдуть на Близький Схід і потроху відкривають минуле своєї матері Наваль, а воно сплетене з війною так туго, що місцями перехоплює дихання. Це драматична проза, де особиста трагедія і велика історія йдуть пліч-о-пліч. Я довго не могла відійти після...Докладніше...

А почну я з атмосфери, бо саме вона тут головна. «Менфрея вранці» Вікторії Голт (оригінал «Menfreya in the Morning») це той випадок, коли стара садиба фактично окремий персонаж. Героїня на ім'я Фей потрапляє в Менфрею, а маєток весь у секретах минулого. І поки вона їх розплутує, ти разом з нею вгадуєш, кому можна вірити. Голт уміє нагнітати, тримати в легкій тривозі, додавати романтики рівно стільки, щоб не приторно. Це історичний роман з...Докладніше...