Кілька сторінок, а ком у горлі
Вероніка
8 травня 2026 23:29
Прочитала «Новели» Стефаника за один вечір, і ще довго не могла заснути.
Василь Стефаник пише коротко, рублено, без жодного зайвого слова — і саме тому б'є просто в серце. Українське село кінця XIX — початку XX століття, прості люди, складні долі. Його герої стикаються з біллю й бідою, але тримають гідність до кінця.
Це не просто збірка історій, це емоційна подорож, яка зачіпає найглибше. Від тихої радості до такого смутку, що аж дихати важко. І все це на кількох сторінках кожна новела.
Зайде дорослим, хто любить українську літературу, історію, культуру. Студентам-філологам та історикам — однозначно. Але я б радила кожному, хто хоче відчути справжню силу слова. Класика, яку треба читати не для галочки, а для душі. Мене зачепило надовго.
