Відгуки Портрет Доріана Ґрея

«Портрет Доріана Ґрея» Оскара Уайльда я перечитую вже втретє, і щоразу він б'є по-різному. У двадцять читала це як страшилку про красеня, що продав душу. Зараз, ближче до сорока, бачу зовсім інше: дуже точну й трохи неприємну розповідь про те, що ми готові віддати за молодість і за чужий захват.

Якщо раптом хтось не знає сюжету. Доріан, юний красень, отримує неможливе: він не старіє, не псується, лишається бездоганним роками. А всі його гріхи, всі прожиті ночі й погані рішення забирає на себе портрет, який припадає пилом на горищі. Спершу здається, що це казковий подарунок. Але ж ви розумієте, до чого все йде.

Окремо хочу сказати про мову. Уайльд тут увесь: афоризми, дотепність, ота його отруйна іронія, через яку хочеться підкреслювати чи не кожну другу репліку лорда Генрі. І при цьому за блиском фраз ховається серйозна розмова. Формально це готичний роман, а по суті філософська притча про красу, мораль і неминучу розплату.

Чесно попереджу: це не та книжка, яку проковтуєш за вечір і забуваєш. Місцями над нею думаєш, місцями повертаєшся назад перечитати абзац. Але саме тому вона й лишається з тобою надовго після останньої сторінки.

Видання українською гарне, перекладено смачно. Якщо ще не читали або знаєте історію тільки за переказами, дуже раджу взяти й прожити її повністю. Це та класика, яку справді варто мати вдома й час від часу діставати з полиці.