Історичний роман Віктора Гюго про Париж 1482 року: циганка Есмеральда, горбань-дзвонар Квазімодо, архідиякон Клод Фролло й капітан Феб — фатальні пристрасті в тіні готичного собору.
«Собор Паризької Богоматері» — історичний роман Віктора Гюго, що вийшов 1831 року. Дія розгортається в Парижі 1482 року довкола величного готичного собору.
Красуня-циганка Есмеральда, яка танцює на паризьких площах, опиняється в центрі фатальних пристрастей: у неї закохується горбань-дзвонар Квазімодо, її переслідує одержимий архідиякон Клод Фролло, а сама вона кохає капітана королівських стрільців Феба де Шатопера.
Це роман про кохання, ревнощі й жорстокість натовпу — і водночас ода середньовічній архітектурі: Гюго прагнув привернути увагу до занедбаних готичних пам’яток Франції. Книжку відкриває авторська передмова про таємниче слово, вирізьблене на стіні однієї з веж собору.