Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука

"Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука" Аліни Понипаляк

Тематика книги

Історія України, ХХ століття, національно-визвольна боротьба.

Опис книги Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука

Є люди-епохи, а є люди - кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав "друге дихання" після незалежності? На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк.

Для кого книга "Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука" Аліна Понипаляк

Для широкого кола читачів, усіх, хто хоче зануритися в життєву атмосферу покоління, яке виборювало незалежність України в середині ХХ століття та розвінчати міфи й таємниці навколо останнього командира УПА.

Чому варто купувати цю книгу?

Авторка дослідила архівні дані та спомини людей, які особисто знали Василя Кука, поспілкувалася з рідними, побувала там, де він народився, жив і творив. Усе це допомогло показати, яким був Кук і як він боровся за українську незалежність.

Про авторку

Аліна Понипаляк - кандидатка історичних наук, дослідниця українського визвольного руху, науковиця Національного музею історії України, співкоординаторка громадської ініціативи "ВимкниРосійське".

Книжки на схожу тематику

• "Скоропадський і Крим. Від протистояння до приєднання" Сергій Громенко, "Наш Формат", 2021 рік;
• "Перспективи української революції" Степан Бандера, "Наш Формат", 2020 рік.

Відгуки про книгу Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука

Ця біографія Василя Кука - не перша книжка українських істориків про нього і, напевно, не остання. Але точно найповніша, написана з використанням найбільшого масиву джерел. Авторка не тільки скористалася можливостями відкритого доступу до архівів КДБ в межах декомунізації, а й ретельно попрацювала із приватними документами генерала і родини. - Володимир В'ятрович, історик

Василь Кук - одна з найцікавіших історичних дійових осіб "війни після війни". Людина, яка знала всіх і все про підпілля. Вийшов живим з КДБ і переміг червону Москву. Дожив до незалежності України, яка хоч і не стала УССД в її бандерівській версії, але шанує героїку визвольної боротьби. І "Слава Україні!" - це наше гасло. - Вахтанг Кіпіані, головний редактор "Історичної правди"

Найкращі цитати книжки

Про трагічну долю сім'ї Кука:

Історія Василя Кука і його родини є багато в чому показовою та унікальною для того часу. Всі діти Степана Матвійовича й Парасковії Федорівни були членами або симпатиками ОУН. Молодшого брата Кука - Іларія - за активну діяльність в ОУН і причетність до справи Ясінських ще в 1938 році стратила польська влада. Филимона й Івана, що належали до Юнацтва ОУН, радянський режим у 1940-му заарештував і засудив до восьми років тюремних таборів. Сестра Єва також належала до ОУН і була дружиною оунівця "Медведя", який загинув у 1945-му на Стрийщині, а вона сама померла від хвороби серця в 1946-му. У 1954 році потрапив до рук окупантів і сам Василь Кук. На жаль, трагедія родини Куків не була поодинокою. Якщо згадати сімейні історії інших діячів ОУН і УПА, наприклад, Степана Бандери, то його братів Богдана, Олександра й Василя замордували окупанти, а сестер вислали в Сибір. Навіть батька Степана Бандери, греко-католицького священника Андрія, розстріляли енкавеесники.

Про любов до навчання Василя Кука:

Василь дуже любив гімназію. У цих стінах Василеві було дуже "рідно": тут навчалися переважно українці. Викладачі теж були українцями, більшість з них пройшла Першу світову війну й боролася за українську державність в 1917–1921 роках. А ще Василь любив гімназію за те, що в кожному її класі були книжкові шафи. Василь з великою повагою ставився до книжок - не че рез те, що вони багато коштували, а тому, що вважав їх скарбницею знань. Він спрагло брався за все, що потрапляло в руки, і хапав кожне слово. Бідність мотивувала його навчатися: аби стати людиною й відірватися від поля й землі, якої насправді майже не було, мусиш дуже старатися. Стимулом були й батькові слова: "Що я вам можу дати, діти, окрім знань, які не у важкій торбі за плечима носити?".